удень силкувалась біду утаїти,
із нею не знала, як ночі віку вкоротити.

удень ховала щастя од людських очей,
замало було для нього коротких ночей.

Напевно, якби я це писала вчора - воно було б набагато емоційніше. Але вчора я фізично не мала сил це зробити.
Вистава Франківського муздрамтеатру "Солодка Даруся" у Києві - це прецедент. По-перше, що український театр, фактично провінційний (бо таке у нас сьогодні ставлення до театральної справи) спричинив фурор, як якийсь Ленком, який у нас частіше гастролює, аніж усі українські театри разом взяті. По-друге, що квитки розкупили задовго до. По-третє, вони і їхня постановка доводять: якщо люди роблять свою справу з любов"ю, якщо віддаються цій справі, якщо горять цим, то про них заговорять не лише у їхньому регіоні, але, зрештою, на цілу Україну.

Тільки шкода, що преса швидше прийде на прес-конференцію з приводу вистави, яку привозить той же ж Ленком, аніж на прес-конференцію "якогосьтамневідомогомуздрамтеатрузякогосьтамфранківська". Тільки шкода, що, власне, навіть якби й хотів прийти і зробити матеріал про їхні гастролі у Києві, то керівництво того чи іншого ЗМІ довго і з недовірою запитуватиметься: "А чому? Ну, і що?". В гіршому випадку запитають: "Тобі що гроші за це заплатили?" Сміх та й годі. Бо що може заплатити державний обласний театр, який грошей на гастролі не має.

Оце ще один ляпас нам усім. Боже, на їхню виставу у Франківську за рік розкупляють квитки. "Солодка Даруся" (до речі, дипломна робота студентів) - подія для цього міста. А театр не може собі дозволити гастролі не те, що Україною, ба навіть Франківщиною. У них немає власного автобуса. Для них: добові, проїзд, проживання, оренда залу - це шалені гроші (дехто такі гроші витрачає за день, наприклад, полетіти на вечерю до Цюриха).
Їм щоб поїхати на гастролі - треба виставити себе на конкурс від Мінкульту. Виграти цей конкурс (а ми знаємо, як у нас виграються конкурси) і лише тоді, якщо вони візьмуть свої шапки, та підуть з простягнутою рукою по спонсорах-меценатах, назгрібають трішечки грошенят, тоді гастролі нарешті стануть можливими. Зате очільник Міністерства культури прийде в зал і театрально аплодуватиме, почне розціловувати Марію Матіос, щоб трошечки її слави собі зачерпнути, а потім казатиме: які молодці! у такі важкі та скрутні часи, а таке роблять! а миж їм теж допомагаємо (ага, за залишковим принципом)!!!

Тьху!!!

І ще одне. Скажіть мені, коли ви їдете в іншу країну не по роботі, а на відпочинок, ви ж не біжите у парламент, сенат і т.д. тієї країни, в яку приїхали?! Правда ж?! Ви йдете в театри, музеї, галереї. То чого ж ви так паритесь тими нашими сраними політиками і тільки й обговорюєте, чим "пукнув" Янукович, що "цвиркнула" Тимошенко, чим "покакав" Литвин і т.д., і т.п.?!

Може, це і наївно звучить, трохи по-дитячому. Але якби ЗМІ менше почали б звертати увагу на політиків і на їхні пустопорожні заяви, то вони менше їх би і розповсюджували. Бо нікому було б сліхати це наперед продумане перегавкування, присмачене філіграннами обзиваннями чи анекдотиками про опонента.

Я не пам"ятаю дослівно і шкода, що інтернет-сторінка не передасть тих емоцій, з якими, здається було сказано вчора на виставі таке: "Срав я на вашу владу!"

вдавана дружелюбність
нещирі посмішки
підлабузництво
подвійні ігри
інтриги


щось цього всього забагато останнім часом довкола

задовбало почуватись останньою грішницею через те, що у мене "жуткій украінскій акцент". до холєри ясної, а скільки років я, мої рідні, моїм сусіди, решта мешканців Україні, які не на письмі, а в реальному житті знають, як має звучати правильна українська, слухали цей жуткій расійскій акцент у телесюжетах чи радіорепортажах начебто україномовних впусків новин. і слухали ж...
а який у мене, зрештою, українки, має бути акцент?! білоруський?! англійський?! зімбабвійський?! 
попрошу не ображатися моїх російськомовних друзів!
і попрошу мені не вказувати на двері в сторону Західної України, бо, дідько лисий, я живу, в Україні!!! і не має значення, звідки я родом: з Західної чи Східної!!! перш, ніж звинувачувати мене в жутком украінском акцентє навчіться говорити українською без жуткого расійского акценту!!!

задовбало, що теми сюжетів про героїв не нашої країни затверджуються вмить! бо, бачте, дивляться їх краще. та зрозуміло, що вони матимуть рейтинги. вони ж герої не одного чи двох останніх десятиліть. а скільки у нас наших, власних, українських героїв! якщо говорити про них з року в рік про українських забутих - то вони з часом таки стануть героями!!!!!!!!  і не треба зациклюватись на одному Степанові Бандері чи Романові Шухевичу.  

задовбало, що українські телеканали (як і решта ЗМІ) перетворюються на такі собі корпункти Росії. шляк би наглий трафив! ну, хіба тільки там є експерти?! я цілком розумію, що звідтіля надсилають ідеологічних експертів, аби гнути потрібну їхній отчізнє лінію)! але навіть стосовно, так званих, "дрібних" експертів (стилістів, дизайнерів тощо). вони ж є і у сусідній Польщі чи Чехії. 

якщо ще хоч раз хтось мені дорікне, що у Львові погано реагують, коли чують російську мову, то я скажу вам так: у Києві коли чують українську (чисту літературну, без діалектизмів, в чому часто також звинувачують галичан) мову - починають гальмувати, стоять і кліпають очима, аж поки до них нарешті дійде... коли тут, у Києві (та й де-інде) чують українську мову, то на того, хто нею говорить дивляться, як на мале пиво.

а ще я зла сама на себе, бо коли пишу в українській розкладці, то букву "и" автоматично натискаю ту, де міститься буква "і" (в російській розкладці там "ы")!!!

не дружив зі  своєю совістю.
зло чинив - вважав випадковістю

а на роботі сказали, що будуть робити з нас лимонний фреш...
шоб тільки після нього оскома не залишилась і алергія не почалась...

оплатити 450 нардепам подорож у космос. квиток назад не купувати.
політтехнологам відрізати яйця, а якщо в них нема яєць, то пришити від тих, в кого відрізали.
а тим, хто не може без політики і дня і навіть під час, скажімо, весільного застілля раптом починає поголовне опитування гостей, за кого Ви голосуватиме, видавати таблетки "антиполітин". дія таблеток має бути такою, щоб люди почали думати і говорити не лише на тему: "ви чули що Т, Ю, Я, Л, Я і со говорили?"
БО ДІСТАЛО

вночі наснились мої червоні гумаки)
ними міряла калабані в дитинстві... одягала їх після чергової рясної західноукраїнської зливи... і чимдуж на вулицю, на пошуки розбитих доріг, бо вибоїни перетворювались на каламутні озера...
сьогодні не пішла на роботу)
кашель моцно вхопив за горло... спати вночі не давав (хіба на мить, щоб наснились червоні гумачки)... на ногах теплі шкарпетки, час від часу мене перевдягають у суху піжаму, зранку ставили гірчичники (ой, як я від них завивала маленькою), відкашлюючий сироп, молоко з медом і маслом... і кілька нових прочитаних оповідань...
і мені подобається, що я впадаю в дитинство! і цей мій дитячий маразм! вилікується бронхіт - вилікується і він))) а поки що - я хворію, як у дитинстві)... 

"Я вже була черницею, але мусила ходити на роботу, щоб не було зайвих запитань. Працювала заступником головного бухгалтера на пошті. Зарплата була доброю, я ж одягалась скромно - як і личить монахині. Часто запитували, чому не куплю собі чогось модного. Ще цікавились, чого в дівках так довго ходжу. Якось віджартовувалась. Часи були такі, що треба було приховувати. Бувало, що сестри дзвонили мені на роботу і казали: "Сьогодні ввечері зайдіть до хімчистки". То був сигнал, що цього вечора на такій-то вулиці, за такою-то адресою сповідатиме священик. Якось викручувалися, придумували шифри. А наші священики поміж "хімчистками" та підпільними даваннями шлюбу або хрещеннями, або похоронами працювали в котельнях чи санстанціях дератизаторами (труїли щурів і мишей)".

( Read more... )

Сьогодні оголосили про закриття новин на телеканалі К1. Сьогодні ж про це з"явилась стаття на Телекритиці www.telekritika.ua/process/2009-09-23/48107
Я ніколи не писала, як мене іноді обурювало те, що писала Телекритика чи то на адресу ТК "Інтер", чи то на адресу того ж таки К1. Але пригадується мені, що Телекритика лила помиї на К1, особливо тоді, коли команда з цього телеканалу прийшла на ТК "Інтер". Тоді були запитання: а що це за новини такі "Один день"? а що є такий телеканал? а ви чули, вони кажуть, що на їхньому телеканалі найкраща технічна база?

Я кілька років не працюю на К1. Але мене обурює це лицемірство. І ця скупа і нещира сьоза  з нагоди закриття. І ще, що, коли на Інтері кілька років тому відбувалась "революція", то заголовки на Телекритиці про нових звільнених виділяли жирним шрифтом. Тепер же ж про чергове звільнення - написано так, між іншим. І ви, панове з Телекритики, помітили, що ніхто сльозливих розділів на Вашому Форумі не започатковує!!!

цьогорічний день народження запам"ятається надовго...
бо від того дня - відлік змін у житті...
різних змін...

обстригаю коси пам"яті,
підкорочую довгі й темні минулого пасма.
кажуть: втяте волосся мусить бути спаленим
бо коли вітер розвіє - болітиме голова

хочеш канапку? - не знаю...
може кави? - не знаю...
підемо на пиво? - не знаю...
що думаєш? - не знаю...
які плани на майбутнє? - не знаю... не знаю. не знаю! не знаю!!!
на прості і непрості запитання я відповідаю однаково.
десь останній тиждень, а, може, і не тиждень.
точно не знаю...
не знаю, чи у тих випадках, коли відповідаю "не знаю", я й справді не знаю...
просто легше сказати "не знаю", аніж вимовити вголос те, що я таки знаю...
просто легше саму себе переконати у тім, що не знаєш, аніж мучитись від того, що ти знаєш...
а ліпше було б дійсно не знати...
що саме "не знати"?
краще вам не знати

а здавалось, що я розівчилась прив"язуватися до людей...

                                     
        Минулого року на день народження не встигала відписувати на привітальні смс. Цього року - привітальних повідомлень було лише кілька, зате моя червона Nokia ще більше почервоніла від телефонних дзвінків. Зрештою, посеред дня не витримала навантаження і розрядилась. Довелось шукати зарядне. І поки телефон був поза зоною досяжності, я пропустила 16 дзвінків. 
Ще раз усім дякую за привітання!!! А я вітаю свою маму і дякую їй, що народила мене!                                                                                                                                                                                                                                             

червона сукня трохи вище коліна
легке декольте
рукав три чверті
білі коралі
взуття на підборах
підібране волосся 

( десь от так )

вартує в такому вигляді з"явитися на роботу, як уникнути уваги співробітників чоловічої статі неможливо
"Ого!"
"А зі спини навіть не впізнали..."
"Для кого ти сьогодні така гарна?"
І це ще робочий день не закінчився...
Ет, чоловіки! У вашій еволюції нічого не змінилося ще з часів середньовіччя!